Цинічно узурпувавши в своїх руках небачену досі в Україні за допомогою Конституційного Суду України владу, підім’явши під себе судову систему, на очах всього світу він цинічно розправляється з демократією.
Порушення ряду кримінальних справ проти екс-урядовців та головних опонентів діючої влади Тимошенко, Луценка та інших викликало різке обурення та масу негативних висловлювань на адресу діючої української влади не лише в середині держави, а й у всьому світі.
Очевидним є той факт, що вказані кримінальні справі є ніщо інше, як переслідування політичних опонентів, а дії влади щодо їх арештів суперечать меті та завданням Українського та міжнародного кримінального судочинства.
Найбільші обурення в суспільстві були пов’язані з порушенням кримінальних справ, їх розслідуванням та судовим розглядом щодо газових угод і особисто стосовно Юлії Тимошенко. Під час розгляду цієї справи було проявлено неповагу до Українського народу в особі народних депутатів України, які зобов’язані були зупинити порушення, котрі допускалися в залі судового засідання головуючим. Це і не вірне застосування Кодексу про адміністративні правопорушення, і невиконання вимог Конституції щодо права на суд присяжних, не обґрунтоване тлумачення обов’язків міліції і того, хто порушує порядок в залі суду, а також видалення із зали людей за незначні порушення.
Своїми діями влада продемонструвала, що хоче залякати опозицію. На це вказують грубі порушення основоположних процесуальних прав Юлії Тимошенко під час судового процесу. Відхилення численних клопотань останньої про надання можливості ознайомитися в повному обсязі з матеріалами кримінальної справи, яка обраховується тисячами аркушів та ненадання можливості для залучення захисників, безпідставне видалення з судового засідання досвідченого захисника Сергія Власенка свідчить про порушення конституційного права на захист. При цьому безпідставно відхилялися клопотання Тимошенко про об’єднання декількох кримінальних справ, порушених відносно неї (щодо автомобілів медичної допомоги та нецільового використання коштів Кіотського протоколу) для того, щоб позбавити її можливості ефективно захищатись.
Події, які відбулися в суді, були заздалегідь організаційно та професійно підготовлені. Про це свідчать і підтягнуті підрозділи «Беркута», які ввірвались в зал суду одночасно з закінченням читання постанови суддею, і підігнані автозаки, розпорядження про підготовку камери в слідчому ізоляторі зранку, навіть текст постанови, який за своїм обсягом не міг бути підготовлений в такий короткий термін. Все це свідчить про те, що зміст рішення був відомий до його прийняття, що є порушенням таємниці нарадчої кімнати та тягне за собою відповідальність, встановлену законом, в першу чергу головуючого судді Кіреєва.
Також суспільство спостерігало за відсутністю реакції з боку представників державного обвинувачення на ті неподобства, які відбувалися в залі засідання, на недосвідченість і безграмотність головуючого, який продемонстрував незнання законів і своїми діями лише підтвердив роль «поганого єфрейтора», якому лише чітко зрозумілі команди «сісти» і «встати». Їх досвід дозволяв їм дати адекватну оцінку тим подіям. В суспільстві так званого головуючого суддю називають не інакше, як «зарвавшийся тип в мантії», який дійшов до того, що дав команду про побиття народних депутатів і застосування сили «Беркутом», що виконує функції спецпідрозділу, використання якого можливе виключно на вулицях у випадках загрози громадській безпеці та загрозі життю громадян. Це ще раз підтвердило наміри влади піти на все, щоб залякати опозицію, щоб розв’язати масові репресії і в цей час проводити згубну економічну політику, провину за яку потім перекласти на опозицію через спровоковані безпорядки.
Партія захисників Вітчизни, з урахуванням загрозливої ситуації, що має місце в економічній та політичній сферах країни, ще 24 червня 2011 року звернулася до Президента України з попередженням про реальну загрозу існуванню України, як суверенної держави, припиненню випуску в обіг готівки, якої за нашими даними випущено на 150 млрд. гривень, що може кинути народ у прірву бідності. Також було звернено увагу на подвійні стандарти при розслідуванні та судовому розгляді кримінальних справ, вибіркове правосуддя. Крім того, Партією вимагалось припинити політичні переслідування Юлії Тимошенко, Юрія Луценка, Ігоря Діденка, Євгена Корнійчука, Богдана Данилишина, Георгія Філіпчука, Анатолія Макаренка, Валерія Іващенка, Сергія Костакова та інших, сісти за круглий стіл і шляхом обговорення вирішити дані проблеми.
Незважаючи на те, що з моменту даного звернення пройшло не мало часу, наші пропозиції залишились проігнорованими. Як результат, відбулося лише збільшення загострення протистояння в суспільстві.
Упередженість та заангажованість влади також знаходить своє підтвердження в змінах в Кримінально-процесуальному кодексі в бік погіршення становища обвинуваченої. Мова йде про ті зміни до Кодексу, які скоротили терміни ознайомлення її із матеріалами справи. Ні в сучасній українській історії, ані в європейській практиці не було таких випадків, щоб заради однієї справи змінювали базові закони.
Подібні дії влади лише підтверджують бажання відволікти суспільство від недолугої економічної політики, подальшого зубожіння українського народу, масового скорочення робочих місць внаслідок несприятливих умов для середнього та малого бізнесу, масового рейдерського захоплення майна кланами людей, які належать до влади в Києві, Донецьку, Криму, Івано-Франківську, Запоріжжі, Одесі.
Одним із прикладів цинізму влади є ситуація, що мала місце з довіреною особою кандидата у Президенти України начальником ДП «Одеський морський торгівельний порт» М.П. Павлюком, який є Героєм України та народним депутатом. В свої 72 роки він є директором найбільшого в країні торговельного порту і який вважається одним із найбільших портів в Європі. Це результат багаторічної кропіткої праці Миколи Пантелеймоновича. Поставивши собі за мету в будь-який спосіб заволодіти даним підприємством, в тому числі шляхом рейдерства, можновладці, використовуючи всі методи, зокрема надуманість і дріб’язковість звинувачення на адресу пана Павлюка, проявили до цієї людини цинізм своїм невиконанням рішення суду спочатку про заставу, а потім — щодо підписки про невиїзд.
Все це відбувається на фоні відволікання уваги громадськості від відповідальності керівників та власників підприємств, а також органів влади Донецької та Луганської областей, яким належить влада на протязі останніх 20 років і які привели до розорення та банкрутства десятків підприємств провідних галузей економіки, котрі є бюджетоутворюючими не тільки в даних регіонах, а й в Україні. Замість інвестування в розвиток даних підприємств, освоєння новітніх технологій, забезпечення нормальних умов праці, дотримання правил техніки безпеки, відсутність яких призводить до масових техногенних аварій та колосальних людських жертв на шахтах. Відбувається вимивання та виведення левової частки коштів в офшори та витрати, які далекі від гострих, першочергових потреб, зокрема, для вирішення соціальних питань.
Відволікаючи суспільство від цих моментів, влада вирішила «відігратися» на Ю. Тимошенко. Аналіз так званої постанови від 5 серпня 2011 року про взяття Тимошенко під варту, показує її необґрунтованість та не відповідає меті кримінального судочинства України. Особливо дивує той факт, що влада не дала оцінки тим газовим угодам, які були підписані під час прем’єрства Єханурова та Януковича, нерозсудливим діям президента Ющенка по відкликанню О. Дубини з переговорів в той час, коли були досягнуті вигідні для України умови контракту. Рішення про взяття під варту Тимошенко було винесено і виконано аби догодити Азарову, який давав свідчення в суді. Адже саме зауваження з боку Тимошенко на адресу Азарова викликало бажання у прокуратури внести клопотання про взяття її під варту, що було негайно і виконано. Тим самим дії прокуратури і суду направлені не на встановлення істини у справі та захист законних інтересів суспільства та держави, а на захист конкретних кланів, які стояли за зривом газових домовленостей між Україною і Росією, а точніше за РосУкрЕнерго. За показами свідків, саме представників цієї компанії бачили в Адміністрації Президента України, зокрема в кабінеті В.Ющенка, на засіданні Ради Національної безпеки і оборони України. Саме вони здійснювали зрив вигідних для України домовленостей, поставивши країну і Тимошенко в безвихідну ситуацію на час підписання угод.
Партія захисників Вітчизни відноситься критично до деяких аспектів цієї угоди, розуміючи в той же час безвихідність ситуації у той конкретний історичний момент, коли нависла загроза існуванню енергетичної системи України та міжнародному авторитету держави. Виходячи з цього, стає зрозумілим, що в тій ситуації Тимошенко по іншому діяти не могла. Більше того, до таких угод вона була примушена зрадницькою корупційною позицією з середини держави, направленої на підтримку РосУкрЕнерго, яка вела спільну гру з Газпромом проти НАК"Нафтогазу", Прем’єр-міністра України та Українського Народу.
З огляду на це, Партія захисників Вітчизни закликає Президента припинити протистояння в українському суспільстві, яке започатковане кримінальним переслідуванням та політичними репресіями його головного політичного опонента Юлії Тимошенко. Ми вважаємо, що переносити в площину кримінально-правової відповідальності норми політичної відповідальності не є доброю традицією, яка закладається в Україні, не кажучи вже про невідповідність таких дій меті та завданню кримінального судочинства України.
Напередодні двадцятиріччя Дня незалежності України влада продемонструвала свою позицію до Українського Народу та його історії рішенням позбавити звання Героя України Р.Шухевича і С.Бандеру та щодо витіснення української мови в окремих регіонах України.
Партія захисників Вітчизни заявляє про свою солідарність з Партією «Батьківщина» і підтверджує свої попередні заяви щодо готовності до об’єднання і консолідації всіх демократичних сил проти встановлення в країні антинародного і авторитарного режиму та вимагає від Президента України:
— негайно звільнити з-під арешту Юлію Тимошенко;
— за системні порушення Конституції, чинного законодавства України та Присяги судді, негайно увільнити суддю Кірєєва;
— припинити подальше переслідування осіб, що представляють українську опозицію.
Зважаючи на ситуацію, яка склалася в суспільстві після неконституційного повернення в дію Конституції 1996 року, що надала Президенту України додаткових повноважень, яких не делегував Український Народ під час голосування на Президентських виборах, суттєвого зменшення делегованих Парламенту повноважень, повернення політичної корупції через узаконення так званих «тушок» — осіб, за політичну позицію яких ніхто не голосував, які сьогодні в Парламенті нікого не представляють, та з урахуванням того, що чинна влада призвела до ще більшого розвалу економіки, зубожіння населення, згортання демократії, свободи слова, відходу України від демократичних цінностей, провести референдум про довіру Президенту України, Уряду, Верховній Раді України та за його наслідками провести дострокові парламентські та президентські вибори восени 2011 року.
Голова
Партії захисників Вітчизни Юрій КАРМАЗІН
