Відкритий лист - крик душі!

Взагалі я людина мирна, як то модно зараз казати – толерантна. Іноді, як на мене, аж занадто… Не скандальний та добрий чоловік. До того ж не письменник, але освічена й достатньо начитана та обізнана для своїх років людина. Одним словом жив як усі та іншим жити не заважав.

Так було до останнього четверга восьмого вересня, як я разом із своєю жінкою втрапив до дуже неприємної історії, ба – навіть халепи, що власне й спонукало взятися за перо…

Моя жінка Лариса Анатоліївна є приватним підприємцем та має невеличку кондитерську торгівлю на Соцринку, що на вулиці Рекордній в Запоріжжі. Я їй допомагаю. Отож маємо деякий зиск і живемо з сім’єю так вже років з дванадцять.

Давно мріяли завести власні ваги, щоби не орендувати в адміністрації рину. Нарешті першого вересня таки придбали. Доброзичливі жіночки з ДП «Запоріжжястандартметрологія» попередили, що ваги мають пройти повірку. Які справи? Звичайно, треба, то й треба. Ми збиралися на відпочинок, то й домовилися, що ваги привезу до лабораторії на вул. Антенну в понеділок 12 вересня.

Однак, сталося так, що з відпочинку ми повернулися раніше й вже 8-го вересня вийшли на ринок. То ж почали обслуговувати покупців на нових вагах. Аж тут, підходять двоє – чоловік і жінка та вимагають надати відповідний сертифікат на повірку вагів. На мою зустрічну пропозицію надати відповідні посвідчення та припис щодо перевірки, що відповідно до вимог чинного законодавства є обов’язковим, вони просто вийшли з павільйону та стали телефонувати з мобільного телефону. За десять хвилин до торгового павільйону буквально увірвалися дев’ять чоловіків спортивної статури в камуфляжі і почалося те, що в народі іменується «бєспрєдєлом».

На моє прохання представитися та надати відповідні посвідчення один назвався начальником служби безпеки КП «Запоріжринок, інший - водієм директора КП «Запоріжринок», а третій просто образив мене, сказавши, - «Он дажє нє можєт гаварить по рускі. Бидло. Гаварит на телячьєм язикє».

Люди добрі – це ж так про державну мову! Якою взагалі має користуватися будь-яка посадова особа. В Одесі, пам’ятаю, за подібні вислови інспектора ДАІ звільнили зі служби й наказали в адміністративному порядку. У нас, бачу, безкарно можна ображати за мову й зневажати все українське.

Нарешті один з них ніби старший, показав посвідчення на ім’я Олексія Полікарпова – працівника КП «Запоріжринок». Відрекомендувався начальником відділу оперативного контролю.

Тим часом його «яничари» обступили торговий прилавок та здійняли неймовірний ґвалт. Посипалися погрози і образи, як по відношенню до нас з жінкою, так і до всіх торговців у павільйоні. Стали складати протокол про адміністративне правопорушення. Вимагали понятих, але ніхто, звісно не зголосився, бо такого страху на людей нагнали…

Ми з жінкою люди законослухняні. Взагалі нічого проти перевірки та адмінштрафу, якщо допустили правопорушення, не маємо. Але, наголошую, законної перевірки та законно накладеного штрафу. І щоб без особистих образ та приниження людської гідності! Це ж був неприкритий рекет, бо нічого законного в тому наскоку «братви» й близько не було.

По-перше – контроль за вимірювальною технікою згідно до статті 244-7 Кодексу про адміністративні порушення належить виключно до компетенції органів виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації. Представника ж «Запоріжжястандартметрології» серед нападників не було.

По-друге – адміністрація ринку, до якої й належать О. Полікарпов та його «братва», згідно до Правил торгівлі на ринках міста Запоріжжя, мають здійснювати лише одну контрольну функцію - здійснювати контроль за використанням продавцями торговельних місць за призначенням.

По третє – складання адміністративних протоколів не належить до компетенції посадових осіб комунальних підприємств.

Все це я довів до відома О. Полікарпова, але він був невблаганним. Причепився до моєї жінки, ніби той реп’ях, - підписуй протокол і точка.

Жінка підписала. Просто, аби припинити нарешті дикунство й свавілля. Людям же треба торгувати, а одстоювати власні права будемо в іншому місці. Так вирішили…

Сяк-так скінчився робочий день. Прийшли додому. Увімкнув комп’ютер та став переглядати запорізькі новини. Очам не вірю – на Запорізькому сайті «РепортерUA» вже з 15 годин 14 хвилин виставлено статтю про ринковий інцидент в інтерпретації пана Олексія Полікарпова. Що й казати – оперативно та гідно найкращого застосування! Аби ж то була правда. А там суцільна брехня та наклепницька маячня.

Навіть прізвище моє перекручено з Савчина на Савченко. Я дійсно, як людина небайдужа до суспільства, є помічником депутата. Але не Народного депутата Юрія Кармазина, як стверджується у статті, а депутата рангом нижче, на ім’я якого посилатися не хочу.

Що ж стосується моєї журналістики у газеті «Біла стріла», то це теж не у повній мірі відповідає дійсності. Я дійсно деякий час у 2009 році співпрацював з газетою, в чому не вбачаю нічого поганого. Та й газета та, на жаль, давно вже не друкується. Останній номер «Білої стріли» вийшов ще 10 червня 2010 року, в чому кожен може пересвідчитися, зайшовши на сайт STRELA.ZP.UA.

До того ж, люди чули й не дадуть збрехати, я жодним словом не посилався ні на жодну із зазначених в статті обставин.

Нарешті сама недолуга, образлива й з натяком на кримінал назва статті «Помощник депутата в Запорожье "крышует" продавцов на рынке?». Це вже на совісті редакції. Всі знають, що означає сленгове «кришувати». Це пряме звинувачення в криміналі, що також є наклепом, тепер у виконанні редакції сайта.

У зв’язку з вищевикладеним, я громадянин незалежної України Савчин Богдан Васильович відповідально заявляю, що наведена в зазначеній статті інформація є наскрізь фальшивою й наклепницькою.

Заявляю про злочинну діяльність начальника відділу КП «Запоріжринок» Олексія Полікарпова та його підлеглих, що проявляється у перевищенні службових повноважень та самоуправстві.

Свої конституційні права і свободи та власну людську гідність я змушений відстоювати у суді.

Савчин Богдан

You have no rights to post comments